КОРФУ. ТУТ ЖИВ ДАРРЕЛЛ

Із літака він схожий на Італію, тільки повернуту в інший бік. Він ближче до Албанії (лише 10 км), ніж до Греції. Його ще називають «золотим півмісяцем», хоча він ніколи не був завойований країною півмісяця – Туреччиною.

У липні-серпні, коли на Криті чи Родосі трава вигорає від палючого південного сонця, Корфу залишається зеленим і соковитим, немов свіже яблуко. Скелясті гори порослі хвойними лісами, апельсиновими гаями і кипарисовими дібровами, п’янкий хвойно-кипарисово-апельсиново-оливковий аромат поєднується з теплим морським повітрям, утворюючи коктейль здоров’я, який дивовижним чином приводить до ладу дихальну систему homo urbanicus – людини з кам’яних джунглів.

Знаменитості різних часів і народів здавна облюбували Керкіру (грецька назва острова) і для відпочинку, і для тривалого життя. Із зовсім древніх – Цицерон шліфував тут своє ораторське мистецтво, а імператор Нерон (той, що Рим спалив) шокував глядачів грою на театральних підмостках (кажуть, актором був нікудишнім, але хто б йому про це сказав).

У ХІV ст. тут гуляли знову ж таки імператор Наполеон та письменник Оскар Уайльд, у ХХ – актор Ентоні Гопкінс («Мовчання ягнят»), група «Пінк Флойд» усім складом. А губернаторові Чукотки і власнику «Челсі» Абрамовичу Корфу так припав до душі, що він тут навіть нерухомість прикупив.

Та найзнаменитішим жителем Корфу був і залишається Джеральд Даррелл. Своє дитинство на Корфу він описав у бестселері «Моя сім’я та інші звірі», який, до речі, неабияк посилив у мандрівників усього світу інтерес до Корфу – тоді ще мало кому відомого острова.
 На острові чимало дорогих розкішних готелів – GRECOTEL CORFU IMPERIAL 5* DE LUXE, GRECOTEL EVA PALACE 5*, MARBELLA CORFU 5*, де 10-денний відпочинок обійдеться від 2 тис. євро.

Є й демократичні варіанти – MESSONGHI BEACH 3* чи CORFU HOLIDAY PALACE 4*, в яких 10 днів (зі сніданком і вечерею) коштуватимуть від 950 євро.

Утім, на острові велика кількість вілл та апартаментів, тож можна оселитися на одній з них і почуватися Дарреллом.
Та не готелем єдиним живуть на Корфу. Машину в оренду (чи скутер або мотоцикл) і гайда островом. Корфу зовсім невеликий – завдовжки 62 км (це половина дороги від Києва до Житомира), а завширшки – 28 км, тож об’їхати його можна навіть за день, хоча задоволення від такої автомандрівки краще розтягнути надовше.

А за вікном – оливи, оливи, і ще раз оливи... Здається, що Корфу потоне в оливковій олії, яку виробляють тут сотнями тонн.
Вона зовсім не така, як у магазинах. Запашна, майже солодка, хоч бери і пий. У численних тавернах – проста селянська їжа: салат із помідорів, огірків, перцю й цибулі, свіжоспечений хліб (його добре вмочати в олійку), знову ж таки свіжий козячий сир, домашнє вино. 8-10 євро – і ви ситі. Куди там різним олінклюзивам!

Столиця острова Керкіра є обов’язковою для відвідування. Тут збереглася автентична італійська архітектура (Корфу входив до Венеціанської республіки з 1386 року): острів якимось дивом пережив страшний землетрус 1953 року без значних втрат. Зі шкільної історії відомо, що кожне середньовічне місто мало свою фортецю. У Керкіри їх навіть дві: стара Морська (побудована венеціанцями) і Нова чи Берегова. Її спорудили для захисту від турків. До речі, останнім так і не вдалося захопити Корфу й місцеві жителі цим фактом дуже пишаються. «Ми справжня Греція!», – нерідко почуєш від корфуанських гідів.

Неподалік на скелі розташований палац Ахіллеон, побудований імператрицею Єлизаветою Австрійською. Невтомна августійша особа навіть власноруч виконала значну частину робіт із декорування інтер’єрів. У палацовому парку на терасах – мармурові статуї муз і дві грандіозні статуї Ахілла. Про себе Єлизавета теж не забула: її мармуровий двійник прикрашає центральний вхід.

Якщо архітектурні шедеври почнуть набридати, беріть курс на Паліокастрицю, до чоловічого монастиря Зоодуху Пігіс («животворяще джерело»), цитадель мудрості, побудовану ще у ХІІІ ст. Тут, у спокої та холодку, добре думається про вічне...

Утім, фантастичні краєвиди морського узбережжя і нахабне нявчання численних гладких котяр повертає до реальності. Це – Корфу!


/ Журнал Mandry

 Вернуться к списку статей