Более 2 млн туров и экскурсий по 101 стране мира от 34 туроператоров

Намібія. Рятувальниця левів і бушменів

У намібійському селі я натрапив на будівлю з написом бушменською «N/a’an ku se», з малюнком лева і бушмена поруч. Чув, що бушмени ніколи не полюють на левів, але що означає напис і малюнок?.. Це – клініка, сказали місцеві, тут нас безкоштовно лікують. Тоді я не зрозумів, що це означає, але у столиці Намібії познайомився з Шерон – директором будинку для гостей. Вона пояснила: «N/a’an ku se» означає «Бог у поміч». І повезла мене за 60 км від Віндхука (столиці Намібії), де в мальовничій місцевості розташований  лодж – ферма, вона ж заповідник, притулок для диких тварин і бушменів. У новому лоджі нас зустрічає Марліс. Молода, вродлива білявка, яка стала легендою Намібії. Дивлячись на неї, важко повірити, що перед тобою «Тарзан», «лікар Ойболить» і «мати Тереза» в одній особі. Адже так і є! Мета її життя – захист диких тварин і бушменів. Коли Марліс була дитиною, її батьки постійно перебували в роз’їздах, дівчинку виховувала няня-бушменка. Такий тісний контакт із бушменами призвів до того, що до семи років Марліс розмовляла лише мовою бушменів. Зате тепер вона – єдина біла жінка в Намібії, яка знає мову сан.

Історія із тваринами почалася з мавпочки. Колись ще на батьківську ферму потрапив осиротілий маленький бабуїн. Марліс потоваришувала з ним – і відтоді обожнює бабуїнів. На її весіллі бабуїни подавали молодятам обручки. Поступово на ферму почали потрапляти поранені й осиротілі тварини: гепарди, леви, дикі собаки, гієни, каракали, антилопи. Їх Марліс виходжувала і прагнула  повернути в дику природу. Та хижаки для фермерів – загроза. Тому було прийняте сімейне рішення перетворити власну ферму на заповідник. Це коштувало неабияких зусиль, та незабаром «Харнас» став одним із кращих приватних заповідників Намібії. Нині туристів туди не пускають, там працюють лише волонтери, які повертають до життя поранених, покалічених і осиротілих  тварин.

Про «Харнас» чули всі, зокрема й бушмени. Якось на поріг будинку бушменка принесла дитину при смерті. Марліс та її чоловік Руді, лікар за професією, обдзвонили низку шпиталів, але малюкові скрізь відмовляли в лікуванні, адже за нього нікому платити.
– Помирає й поготів, він же бушмен, – лунало у відповідь із телефонної слухавки. Коли вони доправили малюка до лікарні і заплатили за нього, то були вражені недбальством лікарів. Зрештою Марліс і Руді вилікували крихітку самі. Після цього подружжя вирішило взяти опіку над бушменами. Адже їм також загрожує вимирання. Побудували клініку, вдалося навіть організувати виїзну машину, що стала симбіозом пересувної лікарні і швидкої допомоги.

Після цього з інших країн почали запрошувати волонтерів. Так з’явилися молоді лікарі, біологи, вчителі і звичайні люди з незвичайним бажанням безкоштовно допомагати людям і тваринам. Та зробленого виявилося замало, постійно потрібні були гроші на ліки й устаткування. Тоді Марліс вирішила заснувати неподалік від столиці Намібії лодж і заповідник для туристів. Нині прибуток із нього йде на надання допомоги бушменам. Жінка переїхала і живе тут, це її новий дім. Вона навчає й готує бушменів як персонал для готелів, лоджів і заповідників. Встигла відкрити початкову школу для дітей бушменів, багато з них допомагають їй по господарству. Так бушмен Соломон знає 5 мов і консультує туристів, а краща подруга Марліс – бушменка, з якою вони разом виросли, займається дітьми. У жінки грандіозні плани щодо адаптації бушменів до сучасного життя. Нині, щоб отримати достатньо коштів, їй доводиться зводити і продавати розкішні котеджі.

Вирушаємо оглядати територію. Частина лоджа поділена на величезні вольєри для хижаків. Красені леви, леопарди, гепарди, дикі собаки і каракали. Антилопам і мавпам вольєри не потрібні. Вони гуляють, де хочуть. Марліс спокійно заходить у клітки до вихованців – левів і леопардів. Під її наглядом я поспілкувався з гепардами. Ці хижі, красиві кішки дозволяють притискатися до них і дуже навіть не проти, щоб їх приголубили. До мене вони були байдужими, а за нею ходили, як кошенята. Але кішки за своєю натурою дуже цікаві, незабаром вони виявили інтерес до процесу зйомки. По черзі два гепарди понюхали камеру, а потім почали лизати мені руки, муркочучи від задоволення. Цей момент спілкування з дикою природою я запам’ятаю на все життя.

Знедолені Африки – як люди, так і тварини – можуть сподіватися на таких ентузіастів, людей із великим серцем, як Марліс, які не задля грошей або слави рятують життя іншим. Та кожен із нас також може допомогти – хоч би відвідавши «N/a’an ku se», коли буде в Африці. Повірте, цей візит нікого не залишить байдужим!
+264(0)812602709
bookingsnaankuse@iway.na
www.ekotourism-namibia.com

Євген Рафаловський
Фото автора

Другие статьи о Намибии
Хімба: дівчата, які не люблять одягатися
Вирішивши ближче познайомитися зі зникаючими племенами, я вибрав Намібію.
Cтатьи по теме: Отчет о поездке
ТОП-15 самых смешных отзывов туристов в июле
Портал отзывов туристов о путешествиях Turpravda.ua публикует июльский список самых смешных фраз из отзывов туристов. В основном, сюда попали фразы из отзывов об отелях Турции и Египта — самых популярных направлений среди наших туристов.
Ехать ли в Египет?... Да!
Последнее время, с времен революции 2011 года, в новостях постоянно звучат тревожные нотки о ситуации в Каире и на севере Синайского полуострова. Перед летним сезоном мы решили провести ревизию ситуации в Египте и воочию увидеть опасности, грозящие российским и украинским туристам.
АНАТОЛИЯ. Два маршрута
Мокрый снег, большущими хлопьями ложившийся на панорамное ветровое стекло, стал первым приветом сурового Анатолийского плоскогорья.
Перу. По дороге в Мачу-Пикчу
Мачу-Пикчу — поселение инков, которое было ими просто покинуто (а не захвачено и разрушено испанцами, как подавляющее большинство других деревень и городов)...